pressclub

  • Збільшити розмір шрифту
  • Розмір шрифту за замовчуванням
  • Зменшити розмір шрифту
Зміст Професія: репортер Професія: репортер ЗА ЧАШКОЮ ГАРЯЧОЇ НІЖНОЇ КАВИ...

ЗА ЧАШКОЮ ГАРЯЧОЇ НІЖНОЇ КАВИ...

E-mail Друк PDF

"Ексклюзив літа". Статті переможців конкурсу. ІІ місце

***
За чашкою гарячої ніжної кави, під ритми фільмованого танго, сходить ласкаве блідо-рожеве коло. Так починається мелодія літа. Надворі прохолодно – це добре, бо скоро, зовсім скоро… затуманене місто перетвориться на пічку. З палючим асфальтом, липким повітрям та протяжними наріканнями бабусь: «Ще ніколи не було такого жаркого літа… Скільки можна!!», але вірити їм не треба. Вони так кажуть кожного року! :)

Настає мій улюблений період дня. Сісти десь на лаву, щоразу іншу, і спостерігати за метушнею. Людей-комах. Комах-людей. Вони звідусюди йдуть і йдуть. Хтось з сумними очима та зсунутим обличчям – одразу видно, людина вчора допізна не спала! Хтось поспішає (важлива конференція), інші – ледве повзуть (мабуть, такі як я), але всі… всі вони приносять мені яскраве задоволення. Мені, котра сидить без діла і просто насолоджується цим своїм літом!
Закінчилося! Тепер дороги і доріжки можуть відпочивати, грітися на сонечку (чи може пектися?), лише деколи їм заважатиме гуркітлива маршрутка. Один-два пасажири і все.  На вулицях порожньо. Кожний шукає собі не місце під сонцем, а місце під кондиціонером. І справді жарко. Сонце в зеніті – пора на siest-у.
Вдома як завжди: голодна кішка, чай і нова книга в яскравій обкладинці. Малюнок – абстракція. 112 сторінка, розмитий сюжет (старе і давно відоме, тільки з новим ім’ям на палітурці)… все як завжди.

Кішка гарна, пухнаста і муркотлива… тільки ще б мовчазною була. Ось тоді точно – золото! Хоча, на її місці кричала б ще й не так, а голосніше. Їсти хочеться! Але ми з нею дружимо. Я їй тайком від мами шматок м’яса (ммм…смачно!), а вона ходить мовчки. Завжди казала, що з будь-ким домовитися можна!
Прийшла, музику ввімкнула (поспівати трохи, доки ніхто не чує), чай зробила, бутерброд з’їла! Можна ще у місто поїхати, з подругою побачитись, відвідати виставку якусь чи просто в кав’ярні посидіти. Тоді вже точно програма максимум виконана. :)

Люблю літній сон. Все одно коли спиш – любо прокидатися!
І взагалі, літо – це коли все навпаки: день-ніч; ніч-день. Вночі сеанс кіно. Перший – обов’язково пригодницький, під крики задурманених голосів на вулиці.  Другий – спокійний, драма чи романтична комедія; вже сплять, ці нічні гуляки! Третій (якщо, звичайно, вистачає сил, залежить від концентрації інформації у драмі) – веселий, комедія!
Так живеш ніби у декількох паралельних світах (+ сновидіння, + книга)!

Буває, надходить ностальгія по навчанню. Сяду, підручник відкрию, 5 хвилин – і все! Закрила, пішла… надворі потиняюсь, в магазин сходжу, за шоколадкою. Обов’язково когось із знайомих зустріну, а це вже надовго. «А пам’ятаєш?»… і сміху до сліз вистачає на півгодини. Шоколад додому так і не донесла.
Літо ніколи не буває довгим. Так день за днем… і місяць пройшов. З мамою в чотири ранку лише 2 рази бігали. Так! Спортом займаємось, але частіше спимо! Такі вже ми.

Звичайно, змінюватися треба, дисципліну в собі виховувати. Ось восени і почнемо! Там хочеш - не хочеш, а підйом о сьомій ранку гарантовано! Під звуки важкого року, такого, що птахи розлітаються! Але це ще не скоро, це потім! А зараз… ще є час! Посидіти на лаві, почитати книжки, вночі
дрімати-думати про життя… і просто жити цим літом. Сьогодні і зараз!, бо воно таке швидкоплинне. Пісок крізь пальці повільніше тече…


                                                                                                       Даша Мельничук

 

Оновлено 09.11.2011 12:21  

Випадкове зображення